Управління освіти Чернігівської міської ради з глибоким сумом повідомляє, що 13 червня 2019 року на  71-ому році  пішов із життя Швидкий Анатолій Лаврентійович, який  понад 40 років віддав навчанню та вихованню підростаючого покоління.

   Швидкий Анатолій Лаврентійович народився  9 квітня 1948 року в місті Баку, там закінчив школу у 1966 році та вступив до Азербайджанського державного університету ім. С.М. Кірова на фізичний факультет. У 1969 році перевівся на фізичний факультет  Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка, який закінчив у 1972 році. Життя Анатолія Лаврентійовича було яскравим, насиченим, він пройшов всі ланки педагогічної роботи: учитель, викладач, заступник директора школи, директор.  У  1972  році  -  вчитель  фізики  та  електротехніки  школи  № 6  м. Чернігова, з 1973 року по 1975 рік - учитель фізики школи № 3 міста, з 1975 року по 1977 рік - заступник директора школи № 11, з 1977 року по 1978 рік був слухачем курсів ЮНЕСКО в м. Москва, з 1978 року по 1980 рік - учитель фізики у вищій технічні школі республіки Танзанія. У 1980 році повернувся до міста Чернігів, де працював у школах № 30 та 31, з 1983 року по 1988 рік - завідувачем Деснянським районним відділом народної освіти м. Чернігова. З 1988 року по 1991 рік - директор школи № 31 м. Магдебург, з 1992 року по 1994  рік  –  заступник  начальника  відділу  шкіл   ЗГВ   ФРГ   м. Вюнсдфор, а з 1995 року по 2003 рік - директор школи № 11 м. Чернігова. Саме Анатолію Лаврентійовичу належить ідея створення на базі школи № 11 Чернігівського колегіуму № 11, який на сьогоднішній день є одним з найкращих закладів освіти нашого міста.    

      Сьогодні ми згадуємо його як мудрого вчителя, наставника, який відкривав дітям невичерпну силу знань, вчив розпізнавати добро і зло, радив бути співчутливим.

      За роки своєї плідної діяльності Анатолій Лаврентійович виховав не одне покоління, розв'язав тисячі життєвих задач і рівнянь. Та раптом списався у руках Учителя той шматочок  шкільної крейди, без якого себе не уявляв, обірвалася ниточка життя…

      У ці скорботні дні розділяємо невимовний сум і тугу його близьких і рідних. Світлий, добрий спомин про Анатолія Лаврентійовича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із ним, кого він навчав.