7 квітня, щорічно відзначають Всесвітній день здоров’я. Всім відомо, що найціннішим скарбом для людини є здоров’я, а кращим другом був і залишається спорт. Під час проведення “Веселих стартів” учні 5-А та 5-Б класів ліцею №22 продемонстрували найкращі фізичні здібності, а свої перемоги присвятили ЗСУ!

Педагогічний колектив та здобувачі освіти Чернігівської ЗОШ І ступеня №25 долучилися до відзначення Всесвітнього дня здоров’я і провели практичні заняття, уроки, години спілкування та рухливі вправи. Під час проведених заходів згадали про методи збереження власного здоров’я, повторювали основи раціонального харчування, засвоїли алгоритм здорового способу життя та наголосили, що найголовніше в житті кожної людини - бути здоровим!

Булінг - це поширена проблема в сучасному суспільстві і найгостріше вона постає в освітньому середовищі, негативно впливаючи на розвиток особистості дитини. Саме тому соціальним педагогом школи Дорош І.В. були проведені бесіди з учнями 3-А, 4-Б, 5-А класів на теми «Ми проти БУЛІНГУ», «У колективі жити – з усіма дружити».

Метою заходів було сформувати в учнів толерантне ставлення один до одного,  розробити навички конструктивного вирішення конфліктів. 

Минув рік, як українці показали  всьому світу, що Україна може і буде перемагати. Саме навесні 2022 року почалося звільнення наших північних територій. Єдність українців забезпечила успіх захисту держави з перших годин. Вигравши битву за Чернігів, Київ, Харків та інші міста було захищено і  життя всієї України. Наші міста стали містами Героїв — містами конкретних людей, які проявили сміливість, допомагали вистояти одне одному і державі. Впродовж березня 2022 року 10 українських міст указом Президента нагороджено відзнакою “Місто-Герой України”  і наше місто серед них. Ми пам'ятаємо подвиги Героїв. І людей, і цілих міст.

Зловісна дата: 24 лютого 2022 року… Цей день назавжди розділив наше життя на «ДО» та «ПІСЛЯ», а весь світ на друзів і ворогів. Надалі події розвивалися блискавично, а Чернігівщина першою прийняла на себе ворожі удари: село Дніпровське на кордоні з Білоруссю, прикордонні пункти «Нові Яриловичі», «Грем’яч», «Сеньківка», місця базування авіації (зокрема, аеродром у Ніжині) та можливі місця дислокації українських військових (зокрема, навчальний корпус 1-ї окремої танкової Сіверської бригади у Гончарівському) першими зазнали атак з боку ворога. Вже до обіду 24 лютого ворожі війська зайшли в Семенівку, Городню, Седнів, Новгород-Сіверський. Ворог планував швидко захопити Чернігів та рухатися в бік столиці.

На чернігівському напрямку країну обороняли 1-ша танкова та 58-ма мотопіхотна бригади, окремі частини ОК «Північ», Нацгвардії, прикордонники, поліція, КОРД та Сили Територіальної оборони. Запеклі бої точилися за висоту поблизу Новоселівки, масованим артилерійським обстрілам та авіаційним ударам піддавав ворог Чернігів до початку квітня.

Жителі сіл та містечок беззбройними виходили проти російських танків. Соцмережами поширювалися емоційні відео з Бахмача, Корюківки, Городні, де люди намагалися зупинити ворожу техніку. Про переміщення та місця розташування російських колон місцеві повідомляли ЗСУ.

Чернігів готувався до оборони та вуличних боїв. Тисячі добровольців ішли до військкомату, щоб долучитися до тероборони. Містяни споруджували барикади, робили коктейлі Молотова.

Кільце ворожих військ навколо Чернігова стискалося. Врешті єдиною шпариною, яка зʼєднувала обласний центр з «великою землею», залишилося село Количівка на південь від Чернігова. Звідси в місто вела пряма дорога через міст над Десною. Цим мостом евакуювали цивільних, завозили гуманітарну допомогу з Києва та необхідну військову амуніцію. Захопивши Количівку, росіяни могли б штурмувати Чернігів. Отримавши відсіч у Количівці, росіяни штурмували сусіднє село Лукашівку. 9 березня відбувся бій, який став одним з найгероїчніших в обороні Чернігова.Попри шалений спротив та великі втрати серед окупантів, Лукашівка таки потрапила в тимчасову окупацію. Звідти росіяни прицільно розстрілювали евакуаційні колони, які проривалися «дорогою життя» з оточеного Чернігова. Водночас самі ставали тут мішенню для української армії.

Критичним моментом і для мешканців Чернігова, і для захисників стало знищення ворогом 23 березня останнього автомобільного мосту через Десну. Місто опинилося на межі гуманітарної катастрофи. Запаси продовольства, ліків, засобів гігієни на той момент були вичерпані. Найнеобхідніше намагалися доправити човнами, які ворог також обстрілював.

Відсутність питної води, електроенергії, тепла та газопостачання ставила цивільне населення на межу виживання. Упродовж місяця не було жодного офіційного зеленого коридору для евакуації людей. Лише відчайдухи наважувалися під постійними обстрілами їздити цивільними автівками єдиною «дорогою життя». Досі достеменно невідомо, скільки людей загинуло, намагаючись врятуватися з обложеного міста. Їхні автівки просто на дорогах розстрілювали росіяни, деякі обгорілі машини досі стоять у полях. Нажаль, в одній з цих автівок була й наша учениця, десятикласниця Аня Чумак.

Наприкінці березня стало зрозуміло, що бліцкриг остаточно провалився. РФ оголосила про «зміну цілей» війни – російські війська сконцентрувалися на Сході України. Північна фортеця вистояла, відтягнувши на себе значні сили російської армії, які звідси так і не дійшли до Києва. 28 березня вони почали відступати, а на 2 квітня переважно вийшли за державний кордон.

6 березня 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського Чернігову присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».

Перегортаючи сторінки минулорічних подій, які вже стали історією, ми вкотре сповнюємося почуттям гордості за наше нескорене місто-Герой, незламних мешканців та оборонців – військових, волонтерів, цивільних, які стримали шалений наступ і зберегли історичне місто. Та схиляємо голови перед пам’яттю всіх, хто віддав своє життя у цій нелегкій справедливій боротьбі.  Ми впевнені: наша Перемога вже близько. Слава захисникам і захисницям, які боронять Україну від рашистської навали, шана і дяка всім, хто щодня на своєму місці наближає перемогу!