21 листопада в День гідності та свободи в СЗОШ №2 відбувся патріотичний захід «У нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи!». Що може бути сьогодні святіше, ніж синівська любов до рідної землі? Що може бути важливіше, аніж бажання бачити її мирною і єдиною?

Уже не вернеться додому той хлопчина,

Якого тільки вчора мати відпустила,

Поцілувала, тихо мовивши: «Іди, дитино,

Борись за Україну, бо вона - єдина».

Просила мати берегти себе. Проте даремно,

Юнак той був готовий йти безстрашно,

Аби лише країна, котру так любив безмежно,

Не стала на коліна, а боролася відважно.

Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,

Відкривши очі, він відчує справжню волю.

Але та куля в день зимовий, на світанку,

Перехопила подих і змінила долю.

Хлопчина вірив, що колись, одного дня,

Розкаже син йому, як любить Батьківщину.

Хіба він знав, що, борючись за це щодня,

Все доведеться відпустити в мить єдину.

Так. Той хлопчина ще не знав тоді,

Що нелюд пострілом прицільним забере життя.

І браття хлопця, українці, у біді,

Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

Але ж душа! Душа Героя – в вічність лине!

Де наші сльози, молитви, зізнання!

Повір, хлопчина, наша пам’ять не загине,

Як і омріяні тобою – воля та кохання.

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.

І сльози. Той хлопчина вже не з нами.

Але в думках – він поруч, і не згасне свічка,

І линуть буде: «Слава Україні!» - над ланами.

Цей вірш написаний випускницею школи Дасюк Іриною і присвячується Героям Майдану, що померли за світле майбутнє України.