Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання верхніх дихальних шляхів, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням та плівчастим нашаруванням (переважно на слизових оболонках ротоглотки) з явищами загальної інтоксикації та переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем. Також виникають випадки дифтерії шкіри, слизових оболонок та кон’юктиви. 
Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин. Захворюванність та смертність обумовлені бактеріальним екзотоксином.
Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів.
Джерело інфекції – хвора людина або носій дифтерійної палички, який виділяє токсигенні штами збудника.
Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту.
Симптоми
Захворювання на дифтерію може мати наступні прояви:
– біль у горлі;
– підвищена температура, лихоманка;
– набряк слизової оболонки ротоглотки;
– наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
– набряк шиї;
– збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Ускладнення
Ускладнення від дифтерії можуть включати:
– блокування дихальних шляхів;
– інфекційно-токсичний шок;
– ураження серцевого м’яза (міокардит),
– ураження нервової системи;
– нефрозонефрит;
– легенева інфекція (дихальна недостатність або пневмонія).
Профілактика
Дифтерія – вакцинокерована інфекція. Хворіють на дифтерію нещеплені особи або ті, які не отримали усіх доз вакцини.
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих (кожні 10 років).
Вакцинація дітей
Згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, вакцинація АКДП вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.
Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (АДП-М).