Сорочка-вишиванка! Модно й гарно!

Всі різні, двох однакових нема,

Як і людей знайти подібних марно,

Однакових нема, усе дарма.

Робота кожна індивідуальна,

Узор чи колір треба замінить.

Для сина він тепер уже сакральний,

Це оберіг, що завжди захистить.

Вкладає мати душу в вишиванку

І вся любов у хрестиках живе.

Буває, що й не ляже до світанку,

А за вікном он Місяць вже пливе

І заглядає в хату, заглядає…

Свій промінець, мов ниточку, дає.

А мати і часу не помічає,

Все вишиває й думає своє…