На моїй землі іде війна,

Стріляють танки і ревуть гармати.

Сповита горем, в чорному вбранні,

Сльозами вмилась не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль,

Грудьми своїми землю прикривають.

Сумним набатом, звучать слова: 

«Герої не вмирають!»

Вони живуть навіки у серцях

І в пам’яті народу України.

І не дозволять нашим ворогам

Перетворить Вітчизну на руїни.

Ми вистоїм. Здолаємо катів,

Як маків – цвіт розквітне Україна!

На тих місцях, де йдуть тепер бої,

В земнім поклоні схилиться калина.

Ще зовсім недавно ми жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки і не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною. В один день наше життя змінилося. Майже кожну українську родину опалило полум’я військових дій, які розпочалися на території нашої держави. Антитерористична операція, яка розпочалася у квітні 2014 року і переросла в повномаштабне вторгнення з 24 лютого 2022 року, триває і по цей час.

На превеликий жаль, не обійшла біда і наш колегіум: шість наших випускників: Володимир Близнюк, Володимир Шпак, Олександр Закіров, Віктор Антоненко, Владислав Пархоменко, Павло Буренок віддали своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. Від рук російських окупантів загинула і наша учениця – Анна Чумак.

Нещодавно в Чернігівському колегіумі №11 відбулась лінійка-реквієм, присвячена пам'яті загиблих у російсько-українській війні. 

На заході були присутні: директор колегіуму Світлана Василівна Рубан; брат Павла Буренка – Максим Геннадійович; мати Володимира Шпака - Світлана Олександрівна; дружина Віктора Антоненка - Ольга Віталіївна, дев'ятикласники колегіуму.

В цьому році на лінійку було запрошено представницю Чернігівського обласного ТЦК та СП - майора Тетяну Романишин, а також представника Регіонального управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України підполковника Ігоря Бизгана. 

Сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою. Сьогоднішні події в Україні не дають бути осторонь кожному свідомому українцю.

Як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які захищають нас і нашу Україну. Словом підтримки, оберегами, окопними свічками, маскувальною сіткою, продуктами харчування, домашньою випічкою, теплотою своїх сердець.

Ще раз хочемо подякувати всім, хто прийшов на захід, щоб разом згадати наших Героїв. Героїв України!

Слава Україні!